Оцінка структури фінансування ОГС в Україні  

Оцінка структури фінансування ОГС в Україні

Предыдущая12345678Следующая

Для оцінки структури фінансування українських ОГС необхідно зважати на дві принципові коригуючі обставини:

1) значна частина приватних "субсидій", які відображає офіційна статистика, – і ще більша частина тих, що не відображає, – фактично є платою за послуги ОГС;

2) публічні "субсидії" можна оцінити тільки з урахуванням непрямого фінансування, тобто різноманітних податкових пільг ОГС та їхнім донорам, а також безплатного користування державним і комунальним майном.

Інакше навіть без урахування неофіційних приватних "субсидій" можна побачити, що частка державного фінансування ОГС в Україні є на порядок меншою, ніж навіть у найбідніших африканських країнах.

Крім того, за деякими міжнародними класифікаціями, ОГС розрізняються орієнтацією на "послуги" (переважно у сфері соціальних послуг, охорони здоров'я та освіти) і "цінності" (культурні, професійні, адвокасі, соціально-політичні тощо).

Це обумовлює також різний базис для їх фінансування, оскільки ОГС, орієнтовані на "послуги", повинні залучати численний та добре оплачуваний штат; "ціннісні" ОГС можуть залучати переважно волонтерів.

"Ціннісно-орієнтовані" ОГС зосереджують переважну частину доходів і працівників лише у Скандинавії та посткомуністичних країнах Східної Європи. ОГС решти регіонів залучені переважно до надання соціальних та інших послуг.

Ситуація з оцінкою потреб ОГС у не фінансових активах надається лише до вибіркового аналізу.

Так, у згаданому вище дослідженні ТЦК констатується, що 12% опитаних ОГС мають власні приміщення, 30% користуються приміщеннями безплатно, а 48% – орендують. Власні чи орендовані автомашини мали 9% ОГС. Найменше проблем виникало з оргтехнікою та засобами зв’язку (зокрема, 75% опитаних у 2006 р. ОГС мали доступ до Інтернету).

З наведених вище даних можна дійти висновків, що структура фінансування ОГС в Україні залишається незбалансованою, а отже–ризикованою для ОГС та їх бенефіціарів.

Якщо законодавство України – насамперед про оподаткування і державний бюджет – не зазнає істотних змін, легальні можливості одержувати фінансування у формі приватних субсидій, які становлять понад 70% доходів ОГС, сягнуть найближчим часом критичних обмежень.

Це пов’язано з такими чинниками, що впливають на поведінку приватних донорів.

1. Інвестування в прибуткові активи є для підприємств очевидним пріоритетом, якщо порівнювати з підтримкою ОГС.

У країнах ЄС, як правило, бізнес-компанії витрачають на таку підтримку 1-2% прибутку, і таку тенденцію демонструють і українські компанії. Водночас збереження мінімального розміру внеску знеохочує бізнес щодо підтримки ОГС меншими сумами або взагалі від такої підтримки.



Крім того, реформування системи управління підприємствами, принаймні частка майна яких належить державі чи органам місцевого самоврядування, та розподілу частини прибутку таких підприємств обмежують можливості підтримки такими підприємствами ОГС коштом власного прибутку через жорсткі нормативи відрахування та використання прибутку. Такі підприємства надають допомогу майже виключно іншим бюджетним установам, що не забезпечує рівності умов для неприбуткових організацій.

2. Бюджетні установи залишаються привілейованими конкурентами на ринку безповоротної допомоги і від корпоративних донорів, частка майна яких не належить державі. Адже звільняється від оподаткування загальна сума коштів, перерахованих і до державного та місцевого бюджетів, і окремих бюджетних установ, і неурядових ОГС – ті самі 2-5% прибутку підприємства за попередній рік[8]. Додаткова причина не завжди добросовісної конкуренції за приватних "донорів" полягає у відсутності врегульованості платних послуг і ОГС, і бюджетних установ. Важко уявити ситуацію, коли публічні медичні та інші бюджетні заклади, яким заборонено офіційно надавати платні послуги, добровільно відмовляться від прийняття приватних пожертв як форми оплати їхніх послуг.

3. Доходи фізичних осіб, одержані як допомога від ОГС, не звільнено від оподаткування, навіть якщо надана ОГС допомога не перевищує встановлених державою соціальних стандартів і гарантій. Наприклад, ОГС неодноразово зазначали, що подарунок інваліду коляски, ліків чи іншого майна, вартість яких перевищує певний розмір (наприклад, у 2008 році – 890 грн. протягом року), може мати наслідком податкові санкції до ОГС, яка не утримала податок із такої особи на суму перевищення. 3 2006 року підлягають оподаткуванню такі подарунки (ліки тощо), раніше звільнені від податку з доходів фізичних осіб, навіть якщо їх одержано від інших фізичних осіб – і це за умови, коли держава не забезпечує інвалідів і хворих на діабет чи інші захворювання ліками у межах встановлених нею стандартів.

Це заохочує приватних донорів, надто бізнес-компанії, здійснювати пряму допомогу окремим одержувачам без посередництва ОГС і, відповідно, без належної звітності державним органам та громадськості.

4. Через обмеження на ведення неосновної діяльності й украй низьку ефективність податкового кредиту ОГС в Україні практично не користуються правом на такий кредит і на суму сплаченого ними податку на додану вартість.

Проект Податкового кодексу (№ 4099, поданий і відкликаний Кабінетом Міністрів) ще більше звужував базу для легальних пожертв неурядовим організаціям, адже пропонував повернутися до ставки 4% прибутку попереднього року замість 5%. Щоправда, проект скасовував і мінімальний поріг у 2%, чинний сьогодні й дуже обтяжливий для великих компаній, для яких цей мінімум, як правило, є не завжди прийнятним максимумом.

Отже, фінансова стабільність українських ОГС потребує радикальної зміни структури їх доходу. Альтернативами неефективних податкових пільг для донорів можуть бути:

1) зростання частки доходу від надання послуг ("латиноамериканська" або "східно-азійська" модель);

2) зростання частки публічного фінансування ("західноєвропейська модель").

З погляду законодавчого регулювання друга модель потребує значно більших зусиль і політиків, і державних службовців у цілому, а також якісних змін у маркетинговій стратегії переважної більшості ОГС.

На думку експерта, основним чинником, що обумовлює пріоритетність для України – принаймні у середньостроковій перспективі – зростання частки доходів ОГС саме від надання послуг, є очевидний факт, що державне фінансування також фокусується на закупівлі послуг, а ефективність переважної більшості послуг неможливо визначити в рамках суто державних процедур, без перевірки ринком.


4486615062907544.html
4486645212896706.html
    PR.RU™