Охорона рідких та зникаючих видів наземних І водних тварин: @ вимоги щодо переселення й акліматизації тварин

1234

Охорона рідких і зникаючих видів наземних і водних тварин, а також інших об'єктів тваринного світу забезпечується відповідно до Законів «Про тваринний світ», «Про природно-заповідний фонд України», «Про Червону книгу України» та іншими законодавчими актами. Негативні антропогенні чинники, що впливають на довкілля, призвели до зникнення великої кількості біологічних видів та до загрози існуванню для багатьох з існуючих. Одним із найбільш дієвих заходів запобігання цьому процесу є надання особливого охоронного статусу видам тварин, що є рідкісними або перебувають під загрозою зникнення. Рідкісні та такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного світу, які постійно або тимчасово перебувають у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України.

Відносини, пов'язані з веденням Червоної книги, охороною та відтворенням рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу, занесених до Червоної книги України, регулюються Законами «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про природно-заповідний фонд України», «Про Червону книгу України» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. З Закону «Про Червону книгу України», Червона книга є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних і таких, що перебувають лід загрозою зникнення, видів тваринного світу у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, які є об'єктами Червоної книги України, а також узагальнені відомості про сучасний стан цих видів тваринного світу та заходи щодо їх збереження і відтворення. Червона книга є основою для розроблення та реалізації програм (планів дій), спрямованих на охорону та відтворення об'єктів Червоної книги.

Обєкти Червоної книги України підлягають державному обліку в порядку, що визначається Мінприроди України. Про кожний рідкісний і такий, що пер ^ буває під загрозою зникнення, вид тваринного світу, занесений до Червоної книги України, зазначаються такі відомості: назва (українською та латинське @^ мовами), місце у системі класифікації тваринного світу, категорія, наукове значення, поширення та чисельність (у тому числі за межами України) і причини їх зміни, місця перебування (зростання), загальна характеристика, заходи охорони, вимоги щодо режиму збереження популяцій, відомості про розмноження або розведення в спеціально створених умовах, джерела відповідної інформації тощо. Щодо кожного виду тваринного світу, занесеного до Червоної книги України, складається картосхема поширення, а також виготовлюються його фотографії (малюнки). Форма подання відомостей в офіційному виданні Червоної книги України визначається Національною комісією з питань Червоної книги, до складу якої включаються провідні вчені Національної академії наук України, інших наукових установ, фахівці спеціально уловно важених центральних органів виконавчої влади з питань охорони довкілля, лісового і мисливського господарства та полювання, рибного господарства та інших державних органів і громадських організацій.



Залежно від стану та ступеня загрози зникнення видів тваринного світу, що заносяться до Червоної книги, їх поділяють на такі категорії: зниклі - види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про наявність їх у природі чи спеціально створених умовах; зниклі в природі-ВИДИ, ЯКІ зникли в природі, але збереглися в спеціально створених умовах; зникаючи -види, які перебувають під загрозою зникнення у природних умовах і збереження яких є малоймовірним, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій; вразливі- види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо триватиме дія факторів, що негативно впливають на стан їх популяцій; рідкісні— види, популяції яких невеликі і на даний час не належать до категорії зникаючих чи вразливих, хоча їм і загрожує небезпека; неоцінені - види, про які відомо, що вони можуть належати до категорії зникаючих, вразливих чи рідкісних, але ще не віднесені до неї; недостатньо відомі - види* які не можна віднести до жодної із зазначених категорій через відсутність необхідної повної і достовірної Інформації. Об'єкти Червоної книги належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Відповідно до положень Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» та Закону «Про Червону книгу України», об'єкти Червоної книги можуть перебувати в державній, комунальній чи приватній власності. Якщо такі об'єкти утримуються (зберігаються) підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної форми власності, то вони є об'єктами права відповідно державної або комунальної власності. Об'єкти Червоної книги відповідно до закону та з дозволу Мінприроди України можуть бути надані у приватну власність, розведені (отримані) у штучних умовах від законно набутих у приватну власність об'єктів Червоної книги, а також ввезені в Україну з-за кордону або набуті в Україні в осіб, які мають право приватної власності на ці об'єкти. В усіх цих випадках такі об'єкти вважаються приватною власністю юридичних і фізичних осіб. Обов'язковою умовою законності набуття у приватну власність об'єктів Червоної книги України є документальне підтвердження такого набуття.

Відповідні відомості про зміст Червоної книги, стан занесених до неї видів тваринного світу підлягають широкому оприлюдненню, в тому числі через засоби масової інформації, доведенню до відома підприємств, навчальних закладів, наукових, виховних та Інших установ і організацій. Не допускається оприлюднення відомостей про точне місце перебування об'єктів ЧеврОВОНОЇ книги та інших відомостей про них, якщо це може призвести до погіршення умов охорони та відтворення цих об'єктів. Кабінет Міністрів України забезпечує офіційне видання та розповсюдження Червоної книги не рідше одного разу на 10 років. Мінприроди України забезпечує оперативне доведення до відома заінтересованих державних органів, громадських організацій та громадян ві-домостей про зміни у переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного світу, занесених до Червоної книги України.

Підставою для занесення видів тваринного світу до Червоної книги України є наявність достовірних даних про чисельність популяцій та їх динаміку, поширення і зміни умов існування, що підтверджують необхідність вжиття особливих термінових заходів для їх збереження та охорони. Пропозиції про занесення до Червоної книги видів тваринного світу можуть вносити відповідні науково-дослідні установи, державні і громадські організації, окремі фахівці, вчені. Рішення про занесення видів тваринного світу до Червоної книги приймається Мінприроди України за поданням Національної комісії з питань Червоної книги України.

Перебування на певній території видів, занесених до Червоної книги, є підставою для оголошення такої території об'єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення. Види тваринного світу, занесені до Червоної книги, які внаслідок вжитих природоохоронних заходів на підставі результатів наукових досліджень визнані такими, що знаходяться поза загрозою зникнення, підлягають виключенню з Червоної книги.

Види тварин, які не занесені до Червоної книги, але мають особливу наукову, природоохоронну та іншу цінність, за рішенням Мінприроди України заносяться до переліків видів тварин, що підлягають особливій охороні.

Розведення в неволі рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин може дозволятися з метою їх збереження, охорони і відтворення насамперед, якщо цього неможливо досягнути в природних умовах, а також у науково-дослідних та інших цілях, які мають наслідком скорочення чисельності цих тварин. Дозволи на право займатися розведенням у напіввільних умовах чи в неволі видів тварин, які занесені до Червоної книги видає Мінприроди України. Для забезпечення збереження генетичного фонду рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин наукові установи Й організації проводять дослідження з питань штучного розведення тварин, створюють центри та «банки» зберігання необхідного для цього генетичного матеріалу. Фінансування діяльності центрів та «банків» зберігання генетичного матеріалу здійснюється у порядку, передбаченому ст. 42 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», тобто за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій; фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів. Згідно ст. 35 Закону «Про природно-заповідний фонд України» з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження Ь( генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі створюються зоологічні парки.

Зоологічні парки загальнодержавного значення є природоохоронними культурно-освітніми та науково-дослідними установами. На території зоологічних парків забороняється діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню сприятливих умов для життя тварин цих парків. З метою забезпечення виконання цих завдань на території зоологічних парків виділяються зони: експозиційна, яка призначена для стаціонарного утримання тварин і використання їх у культурно-пізнавальних цілях;наукова, в межах якої проводиться науково-дослідна робота і відвідування її дозволяється в порядку, встановленому адміністрацією парку; рекреаційна, яка призначена для організації відпочинку та обслуговування відвідувачів парку; господарська зона, для розміщення допоміжних господарських об'єктів.

Для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексівв та об'єктів природних заповідників, в тому числі тварин, які існують на цих територіях, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони. В разі необхідності охоронні зони можуть установлюватися на територіях, прилеглих до окремих ділянок національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, а також навколо заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

Режим охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначається з урахуванням характеру господарської діяльності на прилеглих територіях, на основі оцінки її впливу на навколишнє природне середовище. В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічної експертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України.

Створення і поповнення зоологічних колекцій (живих колекцій зоопарків, зоосадів, океанаріумів тощо, а також у вигляді колекцій опудал, препаратів, частин І залишків тварин) шляхом вилучення тварин з природного середовища провадяться підприємствами, установами, організаціями і громадянами лише за дозволами, що видаються Мінприроди України. Зоологічні колекції, що становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховну або естетичну цінність і мають загальнодержавне значення, підлягають державному обліку. Створення, поповнення, зберігання, використання, відчуження та державний облік зоологічних колекцій, торгівля ними, а також ввезення в Україну, пересилання і вивезення за її межі здійснюються за правилами, що встановлюються Мінприроди України.

Переселення тварин у нові місця перебування, акліматизація нових для фауни України видів диких тварин, а також заходи щодо схрещування диких тварин допускаються в науково-дослідних І господарських цілях з урахуванням науково обгрунтованих експертних висновків з дозволу Мінприроди України та погодженням із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в питань мисливського господарства та полювання і рибного господарства. Забороняються самовільне переселення, акліматизація і схрещуваиня диких тварин. Підприємства, установи, організації та громадяни, які утримують або розводять у напіввільних умовах чи в неволі диких тварин, а також свійських тварин, які можуть схрещуватися з дикими тваринами або заподіяти їм шкоду, зобов'язані вживати заходів до запобігання виходу цих тварин у природне середовище. Створення нових штамів мікроорганізмів, біологічно активних речовин, виведення генетично змінених організмів, виробництво інших продуктів біотехнології здійснюються лише в установленому порядку і за наявності позитивних висновків державної екологічної експертизи,


4489383978255664.html
4489488134863925.html
    PR.RU™